28 января. Памятные даты

28 января. Памятные даты

443
Ukrinform
В этот день, в 1992 году, национальный сине-желтый флаг был утвержден Государственным флагом Украины.

Державний прапор – невід’ємний атрибут кожної країни, що уособлює самобутність та спадкоємність її державотворчих традицій. Його еволюція у своєрідний спосіб відображає багатовікові процеси розвитку, становлення та життєдіяльності державних утворень. Серед прапорів Київської Русі переважним був червоний колір – найбільш зручний для сигналізації під час бою. Але національний (державний) прапор у його сучасному розумінні, можна вважати, з’явився на етапі існування козацької держави. Тоді найвищий щабель в ієрархії посідав загал

Государственный флаг - неотъемлемый атрибут каждой страны, олицетворяет самобытность и преемственность ее государственных традиций. Его эволюция в своеобразный способ отражает многовековые процессы развития, становления и жизнедеятельности государственных образований. Среди флагов Киевской Руси преимущественным был красный цвет - наиболее удобный для сигнализации во время боя. Но национальный (государственный) флаг в его современном понимании, можно считать, появился на этапе существования казацкого государства. Тогда высшую ступень в иерархии занимал общевойсковой или гетманский флаг, в определенной степени играл роль и содержал признаки государственного. Самый известный из известных гетманских флагов связывают с именем Богдана Хмельницкого (он был белого цвета). Относительно цветовой гаммы, то устойчивое сочетание синего и желтого цветов на национальном флаге фиксируем с середины XIX века. В настоящее время «весны народов» 1848 Главная русская рада провозгласила всеукраинским гербом старинный герб князей Романовичей, Львовские земли и Русское воеводство - изображали золотого льва, опирающегося на скалу, на голубом фоне. Именно такие изображения имели своих знаменах отряды Национальной гвардии в Яворове и других городах Галичины. В это же время в соответствии с геральдическими обычаями сложились сочетание желтой и синей полос на прямоугольном полотнище. Утверждение же сине-желтого флага как государственного произошло с провозглашением Украинской Народной Республики (УНР). Затем в истории Украины был период красного «серпасто-молоткастого», а за сине-желтый сажали в тюрьмы. В новейшие времена национальный сине-желтый флаг впервые официально появился на ратуше города Стрый 14 марта 1990 года. В Киеве флаг был поднят над городской мэрией позже - 24 июля 1990 года. 23 августа 1991 группой народных депутатов сине-желтый украинский флаг внесен в сессионный зал Верховной Рады, а уже 4 сентября был торжественно поднят над зданием парламента. 18 сентября 1991 было подписано постановление о разрешении «в протокольных мероприятиях использовать сине-желтый флаг», а постановление ВР Украины от 28 января 1992 года дало ему статус Государственного. Окончательно Флаг Государства Украина утвержден 20 статьей Конституции Украины в 1996 году. День флага в Украине ежегодно отмечается 23 августа.

Юбилеи дня:

177 лет со дня рождения Генри Мортона Стэнли (наст. имя и фамилия - Джон Роуленс; 1841-1904), английского журналиста и путешественника, исследователя Африки. В 17 лет эмигрировал в США. С 1867 года - газетный корреспондент. Разыскивая в 1871-1872 гг. английского путешественника Дэвида Ливингстона, достиг района озера Танганьика в Африке, где нашел последнего и вместе с ним исследовал это озеро. В 1874-1877 гг. пересек Африку с востока на запад во главе англо-американской экспедиции; достиг озера Виктория и установил его очертания, открыл массив Рувензори и ряд озер, исследовал бассейн реки Конго. Во время экспедиции 1887-1889 гг. исследовал р. Арувими и озеро Альберт (теперь Мобуту-Сесе-Секо). Именем Стэнли названы водопады на р. Конго и другие географические объекты.

80 лет со дня рождения Леонида Жаботинского (1938-2016), украинского тяжеловеса, заслуженного мастера спорта. Леонид Жаботинский стал звездой мирового уровня в 1960-х годах, установив за карьеру 19 мировых рекордов в тяжелой весовой категории, 20 рекордов СССР и 58 рекордов Украины. Жаботинский выиграл две олимпийские золотые медали - в Токио в 1964 году и в Мехико в 1968. Вместе с тем, он также четыре раза выиграл чемпионат мира и дважды - чемпионат Европы. Своим кумиром и ориентиром его называл другой звездный спортсмен и актер - американец Арнольд Шварценеггер. В октябре 2017 года в Запорожье, на родине тяжеловеса, ему был установлен памятник.

В этот день 1951 года на Буковине родился Леонид Каденюк украинский летчик-испытатель 1-го класса, космонавт, генерал-майор авиации, Герой Украины (1999). Леонид Каденюк закончил Черниговское высшее военное училище летчиков (1971). В 1976 году был отобран в число возможных кандидатов в космонавты. Через год получил диплом летчика-испытателя, в 1989 году - диплом инженера-механика. Летал на 54-х типах и модификациях самолетов. В 1995 году был зачислен в группу космонавтов Национального космического агентства. Каденюк победил многочисленных конкурентов именно тем, что обладал всеми нужными качествами - отличным здоровьем, профессионализмом, волей в выборе и достижении цели. К тому же, он - космонавт-исследователь, следовательно, к старту прошел соответствующую научную подготовку. Свой полет в космос Леонид Каденюк совершил 19 ноября 1997 года в составе международного экипажа на корабле «Коламбия», стартовавшего с мыса Канаверал (США). 15 суток и 16 часов - именно столько времени украинский космонавт провел на космической орбите, где проводил биологические эксперименты, изучал влияние невесомости на процесс фотосинтеза. Кроме того, Каденюк выполнял эксперименты Института системных исследований человека на тему «Человек и состояние невесомости».

Годовщина смерти:

16 лет со дня смерти Астрид Анны Эмилии Линдгрен (1907-2002), шведской писательницы, общественного деятеля. Автор замечательных, проникнутых юмором произведений для детей «Пеппи Длинныйчулок», «Мио, мой Мио», «Три повести о Малыше и Карлсоне, который живет на крыше», «Роня, дочь разбойника» и др. Книги писательницы переведены более чем 85 языков и изданы в более чем 100 странах мира. Астрид Эрикссон родилась 14 ноября 1907 года в южной Швеции, в небольшом городке Виммербю провинции Смоланд, в фермерской семье. В семье царила атмосфера любви и взаимопонимания; впоследствии Астрид с теплотой будет вспоминать детство и родителей, и посвятит им единую «взрослую» книгу «Самуэль Август из Севедсторпа и Анна из Гюльта» (1975). С 16 лет девушка начала работать журналисткой в ​​местной газете. Через три года она забеременела от главного редактора. Мужчина предлагал ей жениться, но Астрид оставила должность младшего репортера и переехала в Стокгольм. Это был очень смелый, почти отчаянный поступок. В Стокгольме у Астрид родился сын Ларс. Из-за бедности и неустроенности молодая мама вынуждена была отдать ребенка на воспитание копенгагенским знакомым. Сама же работала и училась на курсах машинописи и стенографии. Впоследствии устроилась в Королевское общество автомобилистов, где шефом был Стюре Линдгрен, который вскоре предложил Астрид руку и сердце. Брак оказался счастливым, у супругов родилась девочка Карин (известная переводчица). Умерла Астрид Линдгрен на 94 году жизни в Стокгольме. Писательница имела легкий и веселый нрав, отличное чувство юмора, склонность к различным рассказам и шуткам. Иногда ее сравнивали с всемирно известной Сельмой Лагерлёф, но она отрицала подобные сравнения, считая, что не заслуживает их. За свою долгую жизнь она заработала миллионы крон, но жила очень скромно в стокгольмской квартире. В 2009 году был издан «Военный дневник» (очень интересные заметки) Астрид Линґрен, где она записывала мысли и впечатления о событиях Второй мировой войны. Тираж в 12 тыс. экземпляров в небольшой Швеции был сразу же раскуплен. Писательница дважды награждена Международной золотой медалью Ганса Кристиана Андерсена. Правительство Швеции основало в 2002 году ежегодную премию ее имени с призовым фондом 5 млн шведских крон. На украинский язык произведения Линдгрен переводили Ольга Сенюк и Галина Кирпа.

ьновійськовий, або гетьманський прапор, що певною мірою відігравав роль та містив ознаки державного. Найвідоміший із відомих гетьманських прапорів пов’язують з ім’ям Богдана Хмельницького (він був білого кольору). Стосовно кольорової гами, то стійке поєднання синього і жовтого кольорів на національному прапорі фіксуємо із середини ХІХ століття. У час «весни народів» 1848 року Головна руська рада проголосила загальноукраїнським гербом старовинний герб князів Романовичів, Львівські землі та Руське воєводство –   зображали золотого лева, що спирається на скелю, на блакитному тлі. Саме такі зображення мали на своїх прапорах  загони Національної гвардії в Яворові та інших містах Галичини. У цей же час згідно з геральдичними звичаями усталилися поєднання жовтої та синьої смуг на прямокутному полотнищі. 1914 року, на відзначенні 100-річчя з дня народження Шевченка поєднання цих кольорів засвідчувало національний характер маніфестацій у багатьох містах України. Утвердження ж синьо-жовтого прапора як державного відбулося із проголошенням Української Народної Республіки (УНР). Потім в історії України був період червоного «серпасто-молоткастого», а за синьо-жовтий саджали до в’язниць. У новітні часи національний синьо-жовтий прапор уперше офіційно замайорів на ратуші міста Стрий 14 березня 1990 року. У Києві прапор було піднято над міською мерією пізніше – 24 липня 1990. 23 серпня 1991 року групою народних депутатів синьо-жовтий український прапор внесено у сесійну залу Верховної Ради, а вже  4 вересня його урочисто підняли над будівлею парламенту. 18 вересня 1991 року була підписана постанова про дозвіл «у протокольних заходах використовувати синьо-жовтий прапор», а постанова ВР України від 28 січня 1992 року надала йому статусу Державного. Остаточно Прапор Держави Україна затверджено статтею 20 Конституції України у 1996 році. День прапора в Україні щорічно відзначається 23 серпня.

Ювілеї дня:

177 років від дня народження Генрі Мортона Стенлі (справж. ім’я та прізвище – Джон Роуленс; 1841-1904), англійського журналіста і мандрівника, дослідника Африки. У 17 років емігрував до США. З 1867 року – газетний кореспондент. Розшукуючи 1871-1872 рр. англійського мандрівника Девіда Лівінгстона, досяг району озера Танганьїка в Африці, де знайшов останнього і разом з ним дослідив це озеро. В 1874-1877 рр. пересік Африку зі Сходу на Захід на чолі англо-американської експедиції; досяг озера Вікторія і встановив його обриси, відкрив масив Рувензорі й ряд озер, досліджував басейн ріки Конго. Під час експедиції 1887-1889 рр. дослідив р. Арувімі та озеро Альберт (тепер Мобуту-Сесе-Секо). Ім’ям Стенлі названо водоспади на р. Конго та інші географічні об’єкти.

80 років від дня народження Леоніда Жаботинського (1938-2016), українського важкоатлета, заслуженого майстра спорту. Леонід Жаботинський став зіркою світового рівня у 1960-х роках, встановивши за кар’єру 19 світових рекордів у важкій ваговій категорії, 20 рекордів СРСР і 58 рекордів України. Жаботинський виграв дві олімпійські золоті медалі – у Токіо в 1964 році та в Мехіко в 1968. Разом з тим, він також чотири рази виграв чемпіонат світу і двічі – чемпіонат Європи. Своїм кумиром та орієнтиром його називав інший зірковий спортсмен та актор – американець Арнольд Шварценеггер. У жовтні 2017 року у Запоріжжі, на батьківщині важкоатлета, йому було встановлено пам’ятник.

Цього дня 1951 року на Буковині народився Леонід Каденюк –український льотчик-випробувач 1-го класу, космонавт, генерал-майор авіації, Герой України (1999). Леонід Каденюк закінчив Чернігівське вище військове училище льотчиків (1971). У 1976 році був відібраний до числа можливих кандидатів у космонавти. Через рік отримав диплом льотчика-випробувача, у 1989 році – диплом інженера-механіка. Літав на 54-х типах і модифікаціях літаків. У 1995 році був зарахований до групи космонавтів Національного космічного агентства. Каденюк переміг численних конкурентів саме тим, що володів усіма потрібними якостями – відмінним здоров’ям, професіоналізмом, волею у виборі і досягненні мети. До того ж, він – космонавт-дослідник, отже, до старту пройшов відповідну і наукову підготовку. Свій політ у космос Леонід Каденюк здійснив 19 листопада 1997 року у складі міжнародного екіпажу на кораблі «Коламбія», що стартував з мису Канаверал (США). 15 діб і 16 годин – саме стільки часу український космонавт провів на космічній орбіті, де проводив біологічні експерименти, вивчав вплив невагомості на процес фотосинтезу. Крім того, Каденюк виконував експерименти Інституту системних досліджень людини на тему «Людина та стан невагомості».

Роковини смерті:

16 років з дня смерті Астрід Анни Емілії Ліндґрен (1907-2002), шведської письменниці, громадської діячки. Автор чудових, пройнятих гумором творів для дітей «Пеппі Довгапанчоха», «Міо, мій Міо», «Три повісті про Малого і Карлсона, що живе на даху», «Роня, дочка розбійника» та ін. Книги письменниці перекладені більш ніж 85 мовами та видані у понад 100 країнах світу. Астрід Ерікссон народилася 14 листопада 1907 року в південній Швеції, в невеличкому містечку Віммербю провінції Смоланд, у фермерській родині. В сім’ї панувала атмосфера любові та взаєморозуміння; згодом Астрід з теплотою згадуватиме власне дитинство і батьків, та присвятить їм єдину «дорослу» книжку «Самуель Август із Севедсторпа і Ганна з Гюльта» (1975). З 16 років дівчина почала працювати журналісткою в місцевій газеті. Через три роки вона завагітніла від головного редактора. Чоловік пропонував їй одружитися, але Астрід залишила посаду молодшого репортера і переїхала до Стокгольма. Це був дуже сміливий, майже відчайдушний учинок. У Стокгольмі в Астрід народився син Ларс. Через бідність і невлаштованість молода мама змушена була віддати дитину на виховання копенгагенським знайомим. Сама ж працювала і навчалася на курсах машинопису і стенографії. Згодом влаштувалася в Королівське товариство автомобілістів, де шефом був Стюре Ліндґрен, який невдовзі запропонував Астрід руку і серце. Шлюб виявився щасливим, у подружжя народилася дівчинка Карін (відома перекладачка). Померла Астрід Ліндґрен на 94 році життя в Стокгольмі. Письменниця мала легку й веселу вдачу, відмінне почуття гумору, хист до різних оповідок та жартів. Інколи її порівнювали з всесвітньо відомою Сельмою Лагерльоф, але вона заперечувала подібні порівняння, вважаючи, що не заслуговує на них. За своє довге життя вона заробила не один мільйон крон, але жила надзвичайно скромно в стокгольмській квартирі. 2009 року було видано «Воєнний щоденник» (надзвичайно цікаві нотатки) Астрід Лінґрен, де вона занотовувала думки та враження щодо подій Другої світової війни. Тираж у 12 тисяч примірників у невеличкій Швеції був одразу ж розкуплений. Письменниця двічі нагороджена Міжнародною золотою медаллю Ганса Крістіана Андерсена. Уряд Швеції заснував у 2002 році щорічну премію її імені з призовим фондом 5 мільйонів шведських крон. Українською мовою твори Ліндґрен перекладали Ольга Сенюк і Галина Кирпа.


При цитировании и использовании каких-либо материалов в Интернете открытые для поисковых систем гиперссылки не ниже первого абзаца на «ukrinform.ru» — обязательны. Цитирование и использование материалов в офлайн-медиа, мобильных приложениях, SmartTV возможно только с письменного разрешения "ukrinform.ua". Материалы с маркировкой «Реклама» публикуются на правах рекламы.

© 2015-2018 Укринформ. Все права соблюдены.

Дизайн сайта — Студия «Laconica»
Расширенный поискСпрятать расширенный поиск
За период:
-