Синод Константинополя. Три дня, которые изменили историю Украинской Церкви

Синод Константинополя. Три дня, которые изменили историю Украинской Церкви

311
Ukrinform
Как все происходило и что мы получили...

Ми це прогнозували. Що вже через три дні після завершення історичного Синоду Вселенського патріархату ми побачимо якщо не битву, то точно конкуренцію інтерпретацій його рішень. Церковні оптимісти в Україні просто чекають наступного Синоду та підносять подячні молитви. Скептики реагують досить ядучо через різні причини. Хтось важко переживає втрату канонічної ексклюзивності, хтось не здатен подолати роздратування, що його негативні автокефальні прогнози не здійснилися, хтось наче з хороших хлопців так реагує через те, що йому не вдалося переключити на себе динаміку надання автокефалії і доведеться просто приєднатися до нової церкви, а не стати ключовим гравцем.

Можливо, передбачаючи це, богослови та каноністи Константинополя взяли паузу, відмовляючись коментувати рішення власного Синоду до листопада, коли (дасть Бог) буде документальне завершення надання автокефалії. Вони не сторона суперечки, вони - арбітри. У їхньому мовчанні є своя логіка.  Але ми дозволимо супроводжувати матеріал коментарями одного старенького священика Вселенської патріархії.

Ми знали, що жовтневий Синод має лише вирішити питання з анафемою і що саме рішення, де звучатиме слово Томос буде в листопаді. Всім хотілося отримати документ (повний пакет рішень) швидше, враховуючи надзвичайно високий рівень очікування, як і високий рівень побоювань, що наші ризики від затягування збільшуються. 

Втім, Вселенський патріархат не поспішає навіть якщо поспішає офіційний Київ. Церква, якій дві тисячі років, сприймає темп життя по-іншому. Як нам пояснили деякі грецькі експерти, питання анафеми та надання автокефалії треба розвести, тим більше поки нема об’єднавчого собору, нема єдиної церкви та її предстоятеля, то юридично дарувати її нікому. 

Але попри це в жовтні на Синоді, про який писатимемо тут, ми отримали значно більше, ніж відновлення канонічного статусу предстоятелів УПЦ КП та УАПЦ. Так, скасовано останні перешкоди для надання автокефалії та процесу об’єднання, оприлюднено процедуру, або скажімо так, зафіксовано шлях, яким буде йти Вселенська церква.

Але давайте по порядку. 

Nikos Manginas / Ecumenical Patriarchate
Фото: Nikos Manginas / Ecumenical Patriarchate

СИНОД. ПЕРШИЙ ДЕНЬ.

Синод Вселенського патріархату відбувається за зачиненими дверима, без мобільних телефонів, без права на зйомку, у кімнаті обладнаною захистом від запису та прослуховування. Синод триває зазвичай зранку, починаючи з 9.30-10.00 приблизно до 19.-19.30 з півторагодинною перервою. Обідають члени Синоду у сусідній кімнаті.

Перший день українського питання в порядку денному не було. Але попри сумніви, чи буде цей захід в принципі відкритим (Константинополь хотів уникнути зайвого розголосу, як завжди обмежившись офіційним релізом) журналісти з України в Стамбул приїхали. На подвір’ї патріархії всі дні зранку виставляли кілька десятків камер, які розділилися на дві групи, група російських телеканалів та всі провідні українські телеканали. Між тими двома групами майже не було спілкування, але з першого дня існувала напруга. Ми не могли не почути коментарів росіян на кшталт: “Вопрос украинской автокефалии настолько неудобен для Константинополя, что Синод проходит за закрытыми дверями в режиме строжайшей секретности»… Або ось ще: “Константинополь заявляет свои права на Украину, но российские архивы утверждают обратное». Та Синод будь-якої церкви приходить  за зачиненими дверима, а щодо архівів, то історики Константинополя активно користувалися у тому числі й історичними архівами Москви. Але це було лише супровідними обставинами. Журналісти чекали рішень.

НА ДРУГИЙ ДЕНЬ СИНОДУ журналісти очікували прибуття екзархів.

Саме звіт екзархів, призначених в Україну, мали заслуховувати на Синоді. Цьому звіту передувала робота в Україні. Нам вдалося дізнатися, що Синоди Константинополя проходять у дуже демократичній обстановці. Тут звучать будь-які запитання та думки. Наприклад, колись один з ієрархів захотів виступити окремо із незапланованого питання, яке не було включене у порядок денний. Члени Синоду не надали йому слова, але коли Синод було завершено, його Всесвятість благословив всіх, але попросив всіх залишитися, щоб (якщо вони не заперечують) прослухати виступ згаданого ієрархів.

Поява владик Даніїла Памфілійського та Іларіона Едмонтонського на дворі патріархії викликало у журналістів пожвавлення. Обидва єпископи зайшли в храм святого Георгія, приклались до мощей Іоанна Золотоустого,  Василя Великого, Григорія Богослова, пройшли у вівтар.

- Владико, чи все буде добре? - встигаю запитати у владики Даніїла.

- З Божою допомогою так, - посміхається він у відповідь.

Попри ембарго на коментарі, владика на настійливі запитання коротко відповідає, що візит в Україну був чудовий, що він був радий бачитися із церковною та світською владою, що українські віряни готові до об’єднання понад 27 років навіть більше — століття. Почалося засідання. А ми маємо нагоду поговорити із співробітником патріархії.

- Чи весь Константинополь підтримує Україну? - запитуємо ми нашого грецького (в юрисдикції Вселенського) співрозмовника.

- Друзі, ієрархи навіть усвідомлюючи ризики схизми Москви, погодилися дати вам автокефалію, - почули ми у відповідь, - хіба це не свідчення підтримки? Ви спостерігаєте творення нової церкви, ми ж не просто відновлюємо митрополію, це творення нової церкви. Але ви повинні бути готовими прощати. Ви повинні завжди бути готові прийняти до нової церкви митрополита Онуфрія... Помста не повинна існувати у ваших серцях. Кожен клаптик цієї землі сповнений віри і сповнений крові мучеників, які вмирали за віру. Всі ці мученики — вони з нами. Все, що робить патріарх Варфоломій, це все заради віри та заради блага церкви.

Ми у відповідь м’яко заперечуємо, що навіть зараз УПЦ МП продовжує публічно зневажати і нас і Вселенського патріарха і що Росія продовжує вбивати та ув’язнювати наших людей.

 - Прощення це важко, - він робить долонню упереджуючий знак, - Ви знаєте скільки втрачали греки, скільки людей втрачало домівки.  Скільки мучеників ми маємо. Але примирення прийшло.

Ми більше для пожартувати переказуємо московські церковні меми та “одкровення”, які показують, як росіяни руйнували в Україні суспільну згоду, намагаючись принизити невизнані церкви та переконували, що нема нового Риму, але є третій Рим.

Наш співрозмовник сумно посміхається. Але потім ми думаємо, як перекласти на англійську стару московську максиму, яка звучить так:  “Грех раскола не смывается мученической кровью».

«О, - знаходимо ми відповідник, - Москва каже, що якщо ти схизматик, то навіть мучеництво тобі не допоможе”.

- Цікаве християнство вони творять, - ще сумніше посміхається клірик, але не дає оцінок.

Другий день більше не дав новин, заслуховування звіту екзархів має продовжитися третього дня, того ж дня обіцяли офіційний реліз.

1
Фото: Arif Hüdaverdi Yaman/AA

ТРЕТІЙ ДЕНЬ СИНОДУ: СТАВРОПІГІЯ, ЗНЯТТЯ АНАФЕМИ, СКАСУВАННЯ СИНОДАЛЬНОГО ЛИСТА 1686 РОКУ

Третій день розпочався обговоренням українського питання. Зранку надворі патріархії знову з’явився владика Даніїл. Привітався, запевнив, що вчорашній день був чудесний і обговорення українського питання пройшло дуже жваво.

Втім, для журналістів цей день тягнувся дуже довго.

Правда, ми мали цікаве вкраплення, до Константинополя прийшла група українців, які 47 днів йшли пішки від храму Софії Карпатської, що в Івано-Франківській області, до храму Софії Константинопольської. На якійсь час українці стають центром уваги журналістів. Потім до них підходять росіяни.

Далі діалог мовою оригіналу.

- Нам нужна единая церковь, поверьте, - каже росіянам Викторія Огрячко.

- А зачем?

- А они ж нас и перекрещивают и разделяют... и не хотят причащать. А я как зашла в Турцию, подошла к Константинополю, то сразу почувствовала - здесь есть патриарх Варфоломей. И он нам поможет, он всем отец.

Паломники та туристи залишаються чекати на прес-реліз.

А ми гуляємо околицями Фанару.

У Стамбулі швидко темніє. І тому останню годину ми проводимо в сутінках.

Нарешті виходить єпископ, який зазвичай озвучує новини по Україні Емануіл Галльський.

Емануіл Галльський
Емануіл Галльський. Фото: Arif Hüdaverdi Yaman/AA

І ми чуємо 5 пунктів Синодального рішення, з якого почуття та слух вихоплюють головне.

Прийняти та розглянути прохання про апеляцію від Філарета Денисенка, Макарія Малетича та їх послідовників, які опинилися у схизмі не з догматичних причин, у відповідності до канонічних прерогатив Константинопольського патріарха...

Чомусь перед очима проходить шлях патріарха Філарета, мегабайти компромату, викинуті Москвою протягом десятиліть, його сміливість, мовчання на звинувачення, зміна ним розкішних апартаментів митрополита Київського Московського патріархата на скромні покої на Пушкінській Київського патріарха... Йти від Москви було непослухом. Так, це непослух, але не злочин перед церквою. Бо саме завдяки цьому непослуху ми сьогодні маємо навколо об’єднуватися, нам є куди йти.

А взагалі, звертаючись з проханням про коментар до одного богослова, ми поставили таке запитання. Політичні анафеми принесли церкві стільки шкоди і стали таким предметом маніпуляції, що може прийшов час скасувати анафеми взагалі? Принаймні почати про це дискусію.

Далі. Скасувати зобов'язання Синодального листа 1686 року, виданого за обставин того часу, який надавав у порядку ікономії (церковна поблажливість) право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського Патріарха як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинополя.

Цей пункт фактично засвідчений механізм створення церкви, розчищення поля. Взагалі, якщо догматика — точна (майже, як математика)  наука, то канонічне право — релігійно-правова система дозволяє маневри.  Тут є простір для творчості. Але варто сказати, що в цій творчості Константинополь виглядає грунтовно підготовленим. Вони оперують понад сотнями сторінок обгрунтувань, що Київ — канонічна територія Вселенського патріархату.

Георгій Ключник
Фото: Arif Hüdaverdi Yaman/AA

Відновлення станом на сьогоднішній день Ставропігію Вселенського Патріарха в Києві, одну з його багатьох Ставропігій в Україні, які завжди там існували.

Пункт ставропігії через добу ми просимо прокоментувати нашого співрозмовника. Він каже, що не знає деталей чи це буде монастир, чи буде просто представництво Вселенського патріарха. Але довго пояснює, що мати таку ставропігію це право Вселенського патріархату.

Далі він сам нагадує про останній пункт, утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти, щоб перемагали мир і любов Христа.

Ми кажемо, що ми зацікавлені у мирі значно більше, ніж Москва, яка хоче нас скомпроментувати за будь-яку ціну.

Перший пункт містив підтвердження вже прийнятого рішення про те, щоб Вселенський Патріархат приступив до надання автокефалії Церкві України. Фактично це ще один підтверджуючий меседж, який його Всесвятість неодноразово озвучував протягом півріччя.

Можливо, комусь може здаватися це замало. Але здається, що все очікуване та бажане відбулося навіть до цього Синоду. Один з авторів цього матеріалу протягом майже двадцяти років на прес-конференціях, у особистих інтерв’ю, під час прес-турів запитував топ-гравців різних політичних команд про перспективи єдиної помісної церкви та повної автокефалії. І протягом двадцяти років чула одне і те саме. “Це дуже важко, треба чекати”, - казали демократи. “Про це недоцільно говорити в принципі. Це не на часі”, - говорили предтечі  регіоналів, регіонали та інші сьогоднішні проросійські опозиціонери. Нас годували відмовками різного роду так довго, що прихильники автокефалії здавалися безнадійними мрійниками.  А сьогодні ми з вами можемо слухати рішення Синоду, який проголошує твою мрію. Церкві, яка пережила вселенське приниження, сьогодні Вселенська патріархія готує місце  Диптиху.

- Скажіть, багато вірян УПЦ МП та УПЦ КП разом моляться, тепер ми можемо разом і причащатися? - запитую співрозмовника.

- Так. Віднині ви всі канонічні, -  підтверджує священик. - Але у вас багато роботи. Приготуйте та добре проведіть об’єднавчий собор.

Фото: Arif Hüdaverdi Yaman/AA
Фото: Arif Hüdaverdi Yaman/AA

Постскриптум.

Порахувавши, ми подумали, що українська автокефалія (повна самостійність) повертається в Київ на 333 році після анексії. Символічне число.

Ольга Будник, Лана Самохвалова, Стамбул-Київ

Перше фото: Arif Hüdaverdi Yaman/AA

При цитировании и использовании каких-либо материалов в Интернете открытые для поисковых систем гиперссылки не ниже первого абзаца на «ukrinform.ru» — обязательны. Цитирование и использование материалов в офлайн-медиа, мобильных приложениях, SmartTV возможно только с письменного разрешения "ukrinform.ua". Материалы с пометкой «Реклама», «PR», а также материалы в блоке «Релизы» публикуются на правах рекламы, ответственность за их содержание несет рекламодатель.

© 2015-2018 Укринформ. Все права соблюдены.

Дизайн сайта — Студия «Laconica»
Расширенный поискСпрятать расширенный поиск
За период:
-